Термін “постсоціалістичні країни” здається очевидним, але варто копнути глибше — і виявляється, що до цієї групи відносять держави з дуже різними долями, темпами змін і сучасним становищем. Одні вже давно стали частиною ЄС, інші й досі перебувають у перехідному стані, а деякі повернулись до авторитаризму. Розберімось, хто є хто.
Що означає “постсоціалістична держава” і чому це важливо розуміти
Постсоціалістичними називають країни, які пройшли через досвід соціалістичного ладу — зазвичай радянської моделі або схожих систем — і після його розпаду взяли курс на ринкову економіку та демократичне врядування. Ключова подія, яка запустила цей процес, — розпад Радянського Союзу та розвал соціалістичного табору у Центральній і Східній Європі на межі 1980-х і 1990-х років.
Важливо розуміти, що “постсоціалістичний” — це не лише географічна прив’язка, а насамперед характеристика економічного і політичного переходу. Ці країни об’єднує спільний досвід планової економіки, одно- або квазіпартійної системи, а також необхідність будувати нові інститути практично з нуля.
Які країни належать до постсоціалістичних: повний перелік за регіонами
Традиційно до постсоціалістичних відносять три великі групи держав: колишні республіки СРСР, країни Центральної та Східної Європи, а також деякі держави Азії.
Колишні радянські республіки
Після розпаду СРСР утворилося 15 незалежних держав, кожна з яких пішла власним шляхом. До цієї групи належать:
- Росія
- Україна
- Білорусь
- Молдова
- Грузія
- Вірменія
- Азербайджан
- Казахстан
- Узбекистан
- Туркменістан
- Киргизстан
- Таджикистан
- Латвія
- Литва
- Естонія
Балтійські держави — Латвія, Литва та Естонія — стоять дещо осібно: вони найшвидше і найуспішніше завершили перехідний період, вступили до ЄС і НАТО, і сьогодні їх рідко розглядають окремо від Західної Європи.
Країни Центральної та Східної Європи
Ця група об’єднує держави, які входили до соціалістичного табору під впливом СРСР, але формально зберігали суверенітет:
- Польща
- Угорщина
- Чехія
- Словаччина
- Румунія
- Болгарія
- Словенія
- Хорватія
- Боснія і Герцеговина
- Сербія
- Чорногорія
- Північна Македонія
- Албанія
- Косово
НДР (Східна Німеччина) також була соціалістичною державою, але після об’єднання з ФРН її постсоціалістичний перехід відбувся в рамках єдиної Німеччини — унікальний випадок в історії.
Азійські постсоціалістичні держави
До цієї категорії також відносять ряд азійських країн, які розбудовували соціалізм за радянською або маоїстською моделлю:
- Монголія — провела ринкові реформи у 1990-х
- В’єтнам — офіційно зберігає однопартійну систему, але економіка значною мірою ринкова
- Камбоджа — після режиму Пол Пота і громадянської війни пройшла складний перехід
Куба і Північна Корея у цей список зазвичай не включаються, оскільки їхній перехід до ринкової системи або не відбувся, або відбувається вкрай повільно й непослідовно.
Чим постсоціалістичні країни відрізняються одна від одної
Об’єднати всі ці держави в одну групу можна лише умовно — за спільним минулим. Насправді різниця між ними колосальна.
| Група | Приклади | Стан переходу |
|---|---|---|
| Успішна інтеграція в ЄС | Польща, Чехія, Естонія | Завершений або близький до завершення |
| Частково реформовані | Україна, Молдова, Грузія | Тривалий, з перешкодами |
| Авторитарні пострадянські | Білорусь, Туркменістан | Фактично заморожений |
| Балканські держави | Сербія, Боснія | На шляху до ЄС, але повільно |
Перехід від планової до ринкової економіки — один із найскладніших процесів у новітній історії. Він зачіпає не лише економіку, а й право, культуру, систему цінностей і навіть спосіб мислення людей.
Наприклад, Польща і В’єтнам мають абсолютно різні моделі постсоціалістичного розвитку: перша повністю інтегрувалась у євроатлантичні структури, друга поєднала ринкові механізми з однопартійним правлінням. Обидві при цьому демонструють стабільне економічне зростання, але шляхи і цінності — різні.
Спільні риси, які об’єднують постсоціалістичний досвід
Попри всі відмінності, є кілька характерних рис, які так чи інакше зустрічаються в більшості цих держав:
- Приватизація державної власності — масштабна і часто суперечлива
- Поява нового класу підприємців і водночас зростання нерівності
- Слабкість інститутів — судів, правоохоронних органів, незалежних ЗМІ
- Ностальгія за певними аспектами минулого серед частини населення
- Зовнішня заборгованість і допомога міжнародних структур на початку реформ
Поняття “транзитологія” — наука про перехідні суспільства — виникло саме як спроба осмислити ці процеси. Дослідники зафіксували як успіхи, так і пастки: деякі країни потрапили в так звану “пастку середнього доходу” або повернулись до авторитаризму через слабкість громадянського суспільства.
Як цей контекст допомагає розуміти сучасні події
Розуміння того, які країни є постсоціалістичними і чому, — це не суто академічне питання. Воно прямо пов’язане з тим, як ми пояснюємо собі поточні конфлікти, економічні труднощі й геополітичні вибори цих держав.
Чому в Угорщині зростає авторитаризм? Чому Україна прагне до ЄС, а Білорусь тяжіє до Москви? Чому у Казахстані досі дуже сильний вплив держави на економіку? Відповіді криються саме у постсоціалістичному спадку — у тих структурах, звичках і розривах, які сформувались за десятиліття планової системи і не зникають за кілька років реформ.
Знання про постсоціалістичний світ — це своєрідний ключ до розуміння значної частини сучасної геополітики, від розширення НАТО до торговельних суперечок і міграційних хвиль.